історія зелених сережок.
Thursday, 21 August 2014 17:12 пишу вкрай різко, аж вчора Оленці жалілась.
отож.
1. все, що стається раптово, завжди виходить дуже навіть л(к)айфово:)
йшла собі по Гнатюка, побачила гарячі тури до Іспанії, і вже через два дні мастила Мандру плечі і оббивала нігтики до каміння на нашій бухточці.
Іспанія, точніш Каталонія, відкрила для мене свої обійми вже вдруге. Жили ми в м.Бланес, місті старих і собак, з чудною морською каплицею і ,окутаним в дикий виноград, наше, з найліпшою кавою і гофрами, з запахом твого Кемелу, кафе.
Відкрили своїй свідомості несвідомість п. Далі і його дружини. Вирішили, що мусимо купити собі маленьку квартирку в Барселоні, і ти освятив малюнки Пікассо в ілюстрації для "Абабигаламаги":)
відійшли. і хвала Богу, не було інтернету. лиш в останній вечір зайшли на Уніан.
2. про ситуацію в країні, або говорити з надією, або краще мовчіть
малеча підписувала вчора листівки і вирізала Герб. завтра поїдуть на Схід.
все буде добре. з нами Бог і Правда.
3. Спаса провели на моєму першому усвідомленому сільському празнику.
о, наш галицький народе, про твій психологічний портрет слід писати дисертації. під назвою "і сміх, і гріх. буквально-брутально" :)
тішить, що прадідусь ще тримається і виховує бабусь-матусь ще огогой. і звісно з Малим впороли 2 низки кольорових тістових коралів, без них празник не є празником.
серпень є серпнем.
з відновленням літературного запасу, з прокиданням посередночі, аби закрити від зливи вікна, з медовими динями та грушами.
і 30го нарешті заведу тебе на Антонича до моїх Небожителів.
і вкотре.
все буде добре.
бережіть себе і близьких. ми як ніколи потрібні один одному.
п.с. щодо назви посту. їхала я вперше мандрувати не з улюбленим плєцаком, бо ніяк в Катрусі його не заберу, а з нашою старою валізкою, маленьким інвалідиком, з яким бабця в Індію в роки тому їздила, і ненароком знайшла чудну коробочку з білою трояндою на кришечці, а в ній були зелені, срібні з зеленими, мов травнева трава,камінчиками, сережки. тепер мої оченята, такі ж зелені, підкреслюються сережковою барвистістю:)
отож.
1. все, що стається раптово, завжди виходить дуже навіть л(к)айфово:)
йшла собі по Гнатюка, побачила гарячі тури до Іспанії, і вже через два дні мастила Мандру плечі і оббивала нігтики до каміння на нашій бухточці.
Іспанія, точніш Каталонія, відкрила для мене свої обійми вже вдруге. Жили ми в м.Бланес, місті старих і собак, з чудною морською каплицею і ,окутаним в дикий виноград, наше, з найліпшою кавою і гофрами, з запахом твого Кемелу, кафе.
Відкрили своїй свідомості несвідомість п. Далі і його дружини. Вирішили, що мусимо купити собі маленьку квартирку в Барселоні, і ти освятив малюнки Пікассо в ілюстрації для "Абабигаламаги":)
відійшли. і хвала Богу, не було інтернету. лиш в останній вечір зайшли на Уніан.
2. про ситуацію в країні, або говорити з надією, або краще мовчіть
малеча підписувала вчора листівки і вирізала Герб. завтра поїдуть на Схід.
все буде добре. з нами Бог і Правда.
3. Спаса провели на моєму першому усвідомленому сільському празнику.
о, наш галицький народе, про твій психологічний портрет слід писати дисертації. під назвою "і сміх, і гріх. буквально-брутально" :)
тішить, що прадідусь ще тримається і виховує бабусь-матусь ще огогой. і звісно з Малим впороли 2 низки кольорових тістових коралів, без них празник не є празником.
серпень є серпнем.
з відновленням літературного запасу, з прокиданням посередночі, аби закрити від зливи вікна, з медовими динями та грушами.
і 30го нарешті заведу тебе на Антонича до моїх Небожителів.
і вкотре.
все буде добре.
бережіть себе і близьких. ми як ніколи потрібні один одному.
п.с. щодо назви посту. їхала я вперше мандрувати не з улюбленим плєцаком, бо ніяк в Катрусі його не заберу, а з нашою старою валізкою, маленьким інвалідиком, з яким бабця в Індію в роки тому їздила, і ненароком знайшла чудну коробочку з білою трояндою на кришечці, а в ній були зелені, срібні з зеленими, мов травнева трава,камінчиками, сережки. тепер мої оченята, такі ж зелені, підкреслюються сережковою барвистістю:)