115р.

 О, пане, як ж я Вам вдячна.
за смак до життя.
за запах і дотик крізь папір. незалежно від видання.
вдячна за біль, екстрасенсорику, вміння різати слова і до дна випивати з Вами ранковий швапс.
зізнаюсь, опісля "моєї Парижзької дружини" почала вас тихо ненавидіти, жіноча солідарність все ж таки.
були ви необачним, проте, старіючи, все ж Вона була для вас єдиною.
дякую за любов до помийної ями на берегах Сени, ми неодмінно облазимо кожен "ваш" куток.
дякую за Ваші в"язані светри.
дякую за Іспанію.
дякую за справжність.

вірю, Господь простив Вам самогубство. по-іншому, по-справжньому Ви не могли піти.

дякую, дядьку Хем.