мріяти слід тихо.

 а ви знали, що червоні обцаси можна було носити лише королю?
і шо генерал де Голль терпіти не міг французькі сири і плювався, що не можливо керувати країною, де існує 600 видів сиру.

і я закохалась в німецькі містечка.

отож. сталось так, що 2014р від Різдва Христового, своє 65ліття святкує Кіш Віра Василівна, а своє 20ліття Угриновська Ірина, внучка попередньозгадуваної, поїхали до старої, продажної Европи.
мандрували туристичною групою, середній вік, якої становив 55років. і цитуючи мою маму : " зі старістю приходить мудрість, хоч часто старість приходить одна" :)

Стоптали мої нозі омріяний Монмартр, паркет Лувру і Версалю, нанесли купу піску з-під Ла Маншу. Начудувались мої оченята готикою і рококко, Руанським спокоєм і розпустою парижзьких ночей. Нагамцялась круасанів ( до речі, наша Львівська "вероніка" тутількав тютільку" пече такі), напробувалась устриць, насмакувалась сиром.

вражена тим, що виявляється Гітлер в 30ті 35 тис км автобанів перших набудував, а Лютер одружився з монахинею.
що Бах став відомим всесвітньо лем в 19ст, якби не Мендельсон.
була в "Шекспір і Ко", бабця так не в"їхала нашо я пів-Парижа її протаскала, аби там впинитись.

і ви навіть не можете собі уявити з якою насолодою перечитувати " Свято, яке завжди з тобою".

п.с. і ми неодмінно, загубимось з Тобою на Монмартрі, питимемо вино в Булонському лісі, підглядаючи за зайцями і тінню Червоної Шапочки, і, якщо пощастить, пробіжимо по коридорах Лувру, як в "Мрійниках", пам"ятаєш?